УРЯТО́ВУВАТИСЯ (ВРЯТО́ВУВАТИСЯ), о́вуюся, о́вуєшся, недок., УРЯТУВА́ТИСЯ (ВРЯТУВА́ТИСЯ), у́юся, у́єшся, док. Діючи відповідним чином, позбавлятися, уникати якоїсь загрози, небезпеки, загибелі; виходити з дуже важкого, скрутного становища, їх [месників] попередили, та пізно… Рятунку не було вже їм од смерті пазурів залізних… Урятувалось тільки сім… (Сос., II, 1958, 494); Загинув у бою командир їхнього вагону більшовик Іван Петриченко, а вони оце лише чудом врятувалися в морі (Гончар, II, 1959, 75); // перен. Звільнятися від чогось небажаного, неприємного, уникати того, що заважає, пригнічує, мучить. Хотіла в роботі забутись, урятуватись, щоб не одразу збагнути весь жах дійсності (Головко, II, 1957, 505).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 485.