УРЯДО́ВО, присл., заст. Офіційно. [Теофіл (до Руфіна урядова):] Тепер тебе питаю, хочеш взяти [персня]? [Руфін:] Мені його не треба (Л. Укр., II, 1951, 496); Ми знали перед кінцем шкільного року, що його [Гутовського] шкільна рада перенесе або цілком звільнить зі служби; це й належалося йому за недбайливість.. Тепер.. управитель повідомив про те наш збір урядово (У. Кравч., Вибр., 1958, 376).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 484.