УРЯДЖА́ТИСЯ (ВРЯДЖА́ТИСЯ), а́юся, а́єшся і УРЯ́ДЖУВАТИСЯ (ВРЯ́ДЖУВАТИСЯ), уюся, уєшся, недок., УРЯДИ́ТИСЯ (ВРЯДИ́ТИСЯ), яджу́ся, я́дишся, док.
1. діал. Улаштовуватися. Писала мені якось Маргарита і закликала їхати до неї жити на зиму, але сей лист прийшов тоді, коли я вже так-сяк в Ялті врядилась (Л. Укр., V, 1956, 203); Куди «на південь» хотіла б ти перетягти п. Кривинюка? Коли у Францію, то як же він врядиться з французькою мовою, не знаючи з неї нічогісінько? (Л. Укр., V, 1956, 381).
2. розм. Гарно, пишно одягатися. — Фі, який пан! — кликнула Дора, не взявши моїх слів за жарт, — У такому разі я не знаю, для чого ти вже відтепер так коштовно уряджуєшся (Коб., III, 1956, 125); — Чом ти, Миколо, не урядився у ту свиту, що тобі тесть подарував? І жупан було одягти (Кв.-Осн., II, 1956, 353); Гей, гей! Та дай меду-пива нап’юся Та в жупан синій вряжуся [вряджуся] (Укр.. лір. пісні, 1958, 527).
3. тільки недок., діал. Пас. до уряджа́ти, уря́джувати 1, 2; // безос. Кімната уряджена так, як бувало уряджувалось за першої половини XIX століття, — пишно, але непривітно (Л. Укр., IV, 1954, 233).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 484.