УРЮ́К, у, ч.

1. Плоди абрикоси, висушені з кісточкою. Коли ж зимою плов запахкотить З урюком, що палає, мов жаринки, Він візьме в пучку рису — І на мить Відчує літній присмак соломинки (Воронько, Мирний неспокій, 1960, 86).

2. Місцева назва абрикоси (у 1 знач.). Це вже й не було міжгір’я, а неглибока долина з положистими схилами, зарослими урюком, ліщиною.. та буйними хащами малини (Тулуб, В степу.., 1964, 151).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 483.