УРУБА́ТИСЯ¹ (ВРУБА́ТИСЯ), а́юся, а́єшся, док. Рубаючи, поранитися. Чоловік ногу врубав — ..робив до воза люшню і врубався (Гр., II, 1963, 63).

УРУБА́ТИСЯ² див. врубу́ватися.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 483.

Урубатися, баюся, єшся, гл. Врѣзаться, врубиться. Уже глибоко в дуба врубався.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 353.