УРО́ЧНИЙ, а, е.

1. заст. Який встановлювався за певними умовами відповідно до уроку (в 3 знач.). Боялися [дівчата] лишній [зайвий] ступінь ступити од урочної роботи (Мирний, І, 1949, 204); Все ширше застосовувалась [у XIX ст.] урочна система панщинних робіт: поміщик давав селянам на день завдання («урок») , причому таке важке, що його не можна було виконати і за два-три дні (Іст. УРСР, І, 1953, 387).

Уро́чне поло́ження — застаріла назва зібрання будівельних норм і правил для складання кошторису на будівництво споруд.

2. Заздалегідь умовлений; визначений. [Молодший лікар:] Годинника стрілка ще ніколи так мляво не міряла час. О, я знаю: вона урагану скоріше буде мчать, як година урочна проб’є! (Лев., Драми.., 1967, 65).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 483.