УРО́СЛИЙ¹ (ВРО́СЛИЙ), а, е, діал. Дієпр. акт. мин. ч. до урости́¹. Двір був великий, урослий розкішним зеленим деревом (Вовчок, VI, 1956, 253).

УРО́СЛИЙ² див. вро́слий¹.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 481.