УРО́ДЖЕНИЙ (ВРО́ДЖЕНИЙ), а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до уроди́ти. Уроджений у 1856 р. в Нагуєвичах, Дрогобицького повіту, ходив я протягом двох років до сільської школи в Ясениці Сільній (Фр., Публіцистика, 1953, 112); На волі вроджену пташину бідну Взяла чиясь рука жорстока в плін (У. Кравч., Вибр., 1958, 203); // тільки ж. р. Уживається при називанні дівочого прізвища заміжньої жінки. Турман, уроджена де-Пурверсе, кахикала сухим кашлем, як тільки стрічалась з людьми (Н.-Лев., І, 1956, 422); Дядько Оксентій не був у дворі чужий. Був він братом Мелані Брилевої, уродженої Нечипорук, з села Бородянки (Смолич, Мир.., 1958, 15).

2. Властивий кому-небудь від народження; природжений. З натури була Неля несміливою. Дехто пояснював це надмірною вродженою делікатністю (Вільде, Сестри.., 1958, 349); В обох [Олесі і Гуренка] прекрасні голоси і вроджене вміння співати (Довж., Зач. Десна, 1957, 573); // Який володіє природним даром в якій-небудь галузі. Леонтій Жержеля міг відтворити навіть голоси бугаїв з артільної ферми.. Уроджений артист! (Вол., Місячне срібло, 1961, 175).

◊ Уро́джений (вро́джений) рефл́екс — те саме, що Безумо́вний рефле́кс (див. безумо́вний). Рефлекси можуть бути безумовними, або вродженими, і умовними, або набутими (Наука.., 9, 1960, 42).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 480.