УРЛЬО́ПНИК, а, ч., діал., заст. Солдат у відпустці. Зачав [корчмар] намовляти урльонників, щоби нас били (Фр., V, 1951, 452).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 479.