УРИХТО́ВУВАТИ (ВРИХТО́ВУВАТИ), ую, уєш, недок., УРИХТУВА́ТИ (ВРИХТУВА́ТИ), у́ю, у́єш, док., перех., діал. Улаштовувати, упорядковувати. Не прийшлось до пуття Врихтувати життя, Як бажалося вільному серцю (Дн. Чайка, Тв., 1960, 281).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 477.

Урихтовувати, вую, єш, сов. в. урихтувати, тую, єш, гл. Улаживать, уладить, приладить. Шейк.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 351.