Про УКРЛІТ.ORG

уривчасто

УРИ́ВЧАСТО. Присл. до ури́вчастий. Грім гримить якось уривчасто, неначе з рушниці гуркає (Н.-Лев., II, 1956, 390); Пароплав прогудів тричі — коротко, уривчасто, потім ще раз — протяжно (Жур., Звич. турботи, 1961, 131); [Ліда:] Я говорила з лікарями. На запитання відповідають механічно, уривчасто — «так», «ні», «невідомо»… (Корн., І, 1955, 92).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 477.

вгору