УРИВЦЕ́М, присл., розм. Те саме, що ури́вками. Зараз крутилки хлопці майструють. Кипить робота, хоч і уривцем працюють. Бо весна: грядки, сад, навчання (Головко, І, 1957, 191).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 477.

Уривцем нар. Урывками. Левч. 170.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 351.