УРЕГУЛЬО́ВАНИЙ (ВРЕГУЛЬО́ВАНИЙ), а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до урегулюва́ти. Перед ним [молодим Лімбахом] стелилася дорога до життя, щоправда, повного праці, але достатнього та урегульованого (Фр., IV, 1950, 252).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 475.