УРВИ́СТИЙ, а, е. Який має дуже стрімкі, прямовисні схили, береги. Довкола гули рідним шумовинням придеснянські бори, вривався на урвистих берегах терпкий вітер (Кучер, Дорога.., 1958, 128); Кожному, хто під’їздить до Києва з боку моста ім. Є. О. Патона, впадає в око висока урвиста гора над стародавнім Видубецьким монастирем (Веч. Київ, 7.II 1970, 4).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 474.