УРАХО́ВУВАТИ (ВРАХО́ВУВАТИ), ую, уєш, недок., УРАХУВА́ТИ (ВРАХУВА́ТИ), у́ю, у́єш, док., перех. Брати до уваги, зважати на що-небудь. Щорс говорив весело і голосно, ураховуючи значення кожного слова для бійців (Довж., І, 1958, 207); Мати прекрасно враховувала тонкі психологічні особливості складної натури сина (Донч., VI, 1957, 13); — Часу у нас не так багато. Самі знаєте, електростанція працює лише до дванадцяти. Прошу промовців урахувати це (Головко, II, 1957, 545).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 474.