УРА́ЛЬСЬКИЙ, а, е. Прикм. до ура́льці та Урал. В окопах сиділи кізелівські гірники, уральські робітники, сибірські партизани — переможці Колчака (Ю. Янов., II, 1958, 228); А він [робітник] засвітив Дніпрогес, В надра уральські проник (Нагн., Вибр., 1957, 133); // Зробл. на Уралі. На одному з міських майданів вільні руки пражан воздвигнуть високий п’єдестал і знесуть на нього цей радянський обстріляний танк, вилитий з уральської переможної криці (Гончар, III, 1959, 459); // Який існує на території Уралу, який зустрічається на Уралі. Повільно пливло довге оповідання про золото, про уральські самоцвіти, про роботу в мідних руднях (Донч., II, 1956, 39).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 473.