УРА́ДУВАТИСЯ (ВРА́ДУВАТИСЯ), уюся, уєшся, док., діал. Зрадіти. Дід врадувався, що не буде дальше їхати, і швидко дав коням їсти (Черемш., Тв., 1960, 250); Урадувався Кметик, урадувалися й школярі пернатими гостями (Ков., Світ.., 1960, 120).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 472.

Урадуватися, дуюся, єшся, гл. Обрадоваться. Щоб тобі ні втішиться, ні врадуваться. Ном. № 13632. Думаєте, що я врадувався мукою своєю крівавою? Федьк.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 349.