УПРО́ШУВАТИСЯ (ВПРО́ШУВАТИСЯ), уюся, уєшся, недок., УПРОСИ́ТИСЯ (ВПРОСИ́ТИСЯ), ошу́ся, о́сишся, док. Настійно просячи, домагатися чиєї-небудь згоди, дозволу піти, поїхати з ким-небудь, куди-небудь. «Піду в базар, може кого з своїх селян побачу, — упрошуся, щоб підвезли додому» (Мирний, III, 1954, 121); Старий машиніст Коропов упросився поїхати до Уч-Каргала для зустрічі (Ле, Міжгір’я, 1953, 357); Хтось із родичів переказав матері, щоб негайно йшла в Копанки, бо захворіла бабуся Уляна. Упросився і я (Є. Кравч., Квіти.., 1959, 48); // Просити дозволу залишитися в когось, переночувати десь і т. ін. Дід каже: — Не знати, кілько ще цього лісу буде, чи його перейдемо до вечора, ліпше, аби в цій хатчині упросилися на ніч (Укр.. казки, легенди.., 1957, 366); Прочани йшли день, упросились в одному селі на ніч до добрих людей, переночували й раненько знов пішли в дорогу (Н.-Лев., II, 1956, 331); * Образно. — Кажуть… — обізвалася [Наталя], гірко всміхаючися, — що попри двері кожного минає раз у житті щастя, впрошується в хату. А коли ми ту хвильку не достережемо, каємось цілий вік (Коб., III, 1956, 293); // Просити включити себе до складу якоїсь групи, загону і т. ін. На одному з таких засідань (губкому) було поставлено питання про роботу на селі в умовах денікінщини. Ухвалили виділити групу мандрівних агітаторів.. До складу цієї групи упросилася Маруся Гонта (Бурл., М. Гонта, 1959, 206); Незабаром комсомольський осередок виділив кількох комсомольців для посилки юнгами на пароплав. Стьопа упросився в число відряджуваних (Трубл., І, 1955, 479).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 470.