УПРО́ХУВАТИСЯ (ВПРО́ХУВАТИСЯ), уюся, уєшся. недок., УПРОХА́ТИСЯ (ВПРОХА́ТИСЯ), а́юся, а́єшся, док. Те саме, що упро́шуватися. Народ мерщій шарахнув на ярмарок: хто мав скотину — своєю, а хто не мав — упрохувався в сусіди (Мирний, III, 1954, 8); Тарас.. почав розповідати про те, як того літа упрохався переночувати в школі якийсь мандрівний чепчик (Вас., Вибр., 1950, 216); Стукав-стукав, грюкав-грюкав Никін, та й упрохався до сусіди ночувати (Л. Янов., І, 1959, 340).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 470.