УПРАВЛЯ́ННЯ¹ (ВПРАВЛЯ́ННЯ), я, с., розм. Дія за знач. управля́ти¹ і управля́тися¹. Схопився Тугокопилий як ошпарений. Схопився та мерщій до вікна, чи світає? Чи пора у двір гукати, сонливих робітничків на вправляння з худобою підіймати? (Ковінька, Кутя.., 1960, 115).

УПРАВЛЯ́ННЯ² див. вправля́ння¹.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 469.