УПРАВИ́ТЕЛЬША, і, ж., заст., розм. Те саме, що управи́телька 2. — Добру оце звістку несу в вашу хату, Ганно Хведоровно!.. Я вгадував, що ви будете щасливі за Ясем. На моє й вийшло.. Поздоровляю вас управительшею маєтності князя з Кам’яного! (Н.-Лев., І, 1956, 157); — Управительша з дочками поїхала в гості до свого брата, а управитель поїхав кудись по ділу в фабрику (Н.-Лев., IV, 1956, 46).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 468.