УПОРЯДКО́ВУВАТИ (ВПОРЯДКО́ВУВАТИ), о́вую, о́вуєш, недок., УПОРЯДКУВА́ТИ (ВПОРЯДКУВА́ТИ), у́ю, у́єш, док., перех.
1. Доводити до ладу що-небудь, робити належний порядок у чомусь. Це була звичайна розмова про те, як він у госпіталі впорядковував записи Брянського перед тим, як послати їх в наркомат (Гончар, III, 1959, 231); Хмельницький день і ніч упорядковував полки (Кач., II, 1958, 456); Він того ж дня упорядкував найголовніші справи (Л. Янов., І, 1959, 378); Дорогою силкувалася [Целя] впорядкувати свої думки, зупинити їх на чімось однім (Фр., II, 1950, 309); // Гарно, добре влаштовувати, забезпечувати всім необхідним для нормального життя, праці і т. ін. (житло, місто тощо). Надто втомлений був [Каргат], щоб упорядковувати своє нове житло (Шовк., Інженери, 1948, 4).
2. Систематизувати, складати, підбирати в певному порядку (який-небудь матеріал). Він зібрав чимало етнографічного та лексичного матеріалу і тепер упорядкував його (Гр., II, 1963, 78).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 467.