УПОРЯ́ДЖЕННЯ (ВПОРЯ́ДЖЕННЯ), я, с.

1. Дія за знач. упоряди́ти. Неправильно.. те, що впорядження і поліпшення людського життя він [Нен-Сагор] бачив тільки в біологічному оновленні людського організму (Смолич, Прекр. катастр., 1956, 431).

2. збірн. Меблі; // Устаткування, обладнання. Приміщення Палацу [культури] обладнано всіма видами інженерного упорядження (Літ. Укр., 26.II 1971, 3).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 466.