УПОРЯДЖА́ТИСЯ (ВПОРЯДЖА́ТИСЯ), а́юся, а́єшся, недок., УПОРЯДИ́ТИСЯ (ВПОРЯДИ́ТИСЯ), джу́ся, диш́ся, док.

1. Розташовуватися, розміщатися де-небудь. Парубки, дівчата пнуться навшпиньки, зазирають у вікна. Над ними другим ярусом впорядились на паркані.. діти (Вас., І, 1959, 345); // Діяти стосовно кого-, чого-небудь на свій розсуд; розпоряджатися (у 3 знач.). — Ти от, Шраме, упорядись з жіноцтвом: ти ж коло цього діла ходити зугарний! (Стар., Облога.., 1961, 32).

2. Упорядковувати своє житло, свій побут; влаштовуватися. Я вже упорядився в своїй хаті і можу тепер поїхати до Вас (Стеф., III, 1954, 239); [Михайло:] Щоб поїхати повінчатися, впорядитися як-небудь, треба грошей; то як же я обійдуся без батька (Стар., Вибр., 1959, 182).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 466.