УПОРЯДЖА́ТИ (ВПОРЯДЖА́ТИ), а́ю, а́єш, недок., УПОРЯДИ́ТИ (ВПОРЯДИ́ТИ), джу́, ди́ш, док., перех.

1. Давати лад чому-небудь, забезпечувати всім необхідним. Усе своє життя княгиня Ольга упоряджала Русь, дбала, щоб була вона ціла й несхитна (Скл., Святослав, 1959, 54); // Прибирати, готувати що-небудь. Ви.. слізно благаєте нову господарку швидше вирядити за яким-небудь приводом своїх давніх мешканців двох кімнат та впорядити їх задля нового (Л. Янов., І, 1959, 432).

2. Влаштовувати, організовувати що-небудь. Енея веде [Дидона] до палацу, Упоряджає офіри безсмертним богам одночасно (Зеров, Вибр., 1966, 239); Другий рік уже, як міська інтелігенція лагодиться впорядити спектакль (Вас., І, 1959, 345).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 466.