УПОВІ́ЛЬНЕНИЙ (ВПОВІ́ЛЬНЕНИЙ), а, е. Зі зменшеною швидкістю; повільніший, ніж звичайно. Раптом почувся страшенний гуркіт, яхта похитнулася, потім знову випрямилася і пішла уповільненим ходом (Собко, Скеля.., 1961, 64); Він ступив уперед непевним, уповільненим кроком (Грим., Син.., 1950,181); Крім троянівців, що виділялися своїм високим ростом і дещо уповільненою вимовою, сказаною ніби між іншим лінькуватою фразою, були приземкуваті, шустрі і говіркі манилівці (Тют., Вир, 1964, 170); Ставились міни електричні і хімічні, раптової і уповільненої дії (Шер., В партиз. загонах, 1947, 142).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 462.