УПОВНОВА́ЖУВАТИ (ВПОВНОВА́ЖУВАТИ), ую, уєш, недок., УПОВНОВА́ЖИТИ (ВПОВНОВА́ЖИТИ), жу, жиш, док., перех. Надавати кому-небудь певні повноваження, доручати зробити щось від свого імені або від імені колективу. — Уповноважуєте мене їхати до міста з нашим проханням? (Мик., II, 1957, 369); Яке він має право затримувати людей? Хто його уповноважував? А затримати таки треба (М. Ю. Тарн., День.., 1963, 59).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 463.