УПЛИВА́ТИ1 (ВПЛИВА́ТИ), а́ю, а́єш, недок., УПЛИВТИ́ (ВПЛИВТИ́) і УПЛИСТИ́ (ВПЛИСТИ́), иву́, иве́ш; мин. ч. упли́в, упливла́, ло́ і упли́в, уплила́, ло́; і рідко УПЛИ́НУТИ (ВПЛИ́НУТИ), ну, неш, док.
1. Пливучи по воді, віддалятися. Пада листя в бистру воду, Швидко уплива… (Граб., І, 1959, 334); Хотіла б я уплисти за водою, немов Офелія уквітчана, безумна (Л. Укр., І, 1951, 192).
◊ Бага́то (чима́ло) води́ упливло́ (упливе́) — те саме, що Бага́то (чима́ло) води́ утекло́ (утече́) (див. вода́). Багато з того часу упливло води в Черемоші, багато разів приходив сюди [до схованки] Марусяк ізсипати свою здобич (Хотк., II, 1966, 283); Крізь па́льці (помі́ж па́льцями) уплива́ти (упливти́) див. па́лець; Уплива́ти (упливти́) за водо́ю — зменшуватися, слабшати, зникати. Поволі вся лють Рідкодуба танула, за водою кудись упливала (Кир., Вибр., 1960, 231); Упливло за водою його здоров’я (Сміл., Сад, 1952, 248).
2. перен. Минати, проходити (про час). Упливав місяць за місяцем (П. Куліш, Вибр., 1969, 298); За звичайними господарськими турботами не помічали [люди] короткого дня, а він упливав (Кочура, Зол. грамота, 1960, 338); Багато літ упливло… (Барв., Опов.., 1902, 412); Вже стільки днів уплинуло від приїзду доньки вашої Мані,.. що аж прикро мені, що досі я ще не повідомила вас про її тутешнє життя-буття (Коб., III, 1956, 146).
УПЛИВА́ТИ2 див. вплива́ти1.
УПЛИВА́ТИ3 див. вплива́ти2.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 461 - 462.