УПИ́ТИ¹ (ВПИ́ТИ), увіп’ю́, увіп’є́ш, док., діал. Напитися досхочу. Ні в’їв, ні впив, а дрантям світить (Номис, 1864, № 1869).

УПИ́ТИ² див. впиват́и.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 460.

Упити, уп’ю, єш, гл. Напиться. Ні в’їв, ні впив, дрантям світить. Ном. № 1869.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 344.