УПИСА́ТИ¹ (ВПИСА́ТИ), упишу́, упи́шеш, док., перех., заст. Написати; пишучи, вмістити. Це наказали, що на воловій шкурі не впишеш! (Номис, 1864, № 5604); Почав [Мар’ян] читати по складах. — Оце написано! — вирвалось у Матвія Боцюна. — Я ж казав, що на вербну неділю поганого люди не впишуть, — похитує головою Майборода (Стельмах, І, 1962, 459).

УПИСА́ТИ² див. впи́сувати.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 460.

Уписати, ся. См. Уписувати, ся.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 344.