УПИНЯ́ТИСЯ (ВПИНЯ́ТИСЯ), я́юся, я́єшся, недок., УПИНИ́ТИСЯ (ВПИНИ́ТИСЯ), упиню́ся, упи́нишся, док., розм.
1. Переставати, стримуватися; // Припинятися. Звечора, як знялась хуртовина — не дай боже! — і досі ще не впинилась (Григ., Вибр., 1959, 29).
2. Переставати текти (про сльози). Упинились-таки сльози в Горпини, щоки просохли, хоч і червоніли (Мирний, І, 1954, 224).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 459.