Про УКРЛІТ.ORG

уперізувати

УПЕРІ́ЗУВАТИ (ВПЕРІ́ЗУВАТИ), ую, уєш, недок., УПЕРЕЗА́ТИ (ВПЕРЕЗА́ТИ), ежу́, е́жеш, док., перех.

1. Перев’язувати, затягувати кого-небудь по талії, стегнах поясом або чимсь іншим. * Образно. Плачі горами стеляться, дугами гори уперізують (Черемш., Тв., 1960, 33).

2. тільки док., фам. З’їсти жадібно, багато. Станове [становить] їм вареники. Уперезали вони макітру (Сл. Гр.).

3. тільки док., розм. Сильно ударити кого-небудь. [Созонт:] Зовсім безневинних били. Я людина стара, а й мене якийсь бузувір уперезав по спині (Мокр., П’єси, 1959, 313); [Ясько:] Касю, мовчи,.. бо так тебе впережу, що пам’ятатимеш до нових віників (Ірчан, І, 1958, 79).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 457.

Уперізувати, зую, єш, сен. в. уперезати, режу, жеш, гл.

1) Подпоясывать, подпоясать. Христа мучили, на хрест роспняли та й ожинною вперізували. Kolb. І. 96. Марисю матінка родила, місяцем (об) городила, соненьком вперезала. О. 1862. IV. 11.

2) Только сов. в. Съѣсть, уплесть. Станове їм вареники. Уперезали вони макітру. Мнж. 92.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 343.

вгору