Упереміжку нар. Поперемінно; перемѣшивая. Треба коневі впереміжку давати їсти, се-б-то раз сіно, а другий солому або-що.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 343.
а
б
в
г
ґ
д
е
є
ж
з
и
і
ї
й
к
л
м
н
о
п
р
с
т
у
ф
х
ц
ч
ш
щ
ю
я
Упереміжку нар. Поперемінно; перемѣшивая. Треба коневі впереміжку давати їсти, се-б-то раз сіно, а другий солому або-що.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 343.