УПА́ДОНЬКО, а, ч., діал. Зменш.-пестл. до упа́д 2. [Мати:] Ой, мій упадоньку! Що ж ти робила? (Л. Укр., III, 1952, 235).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 454.