УОСЕНИ́, рідко. Те саме, що восени́. Неначе степом чумаки Уосени верству проходять, Так і мене минають годи (Шевч., II, 1963, 186); Як я любив уосени в стіжках Хліб коло хат (Стар., Вибр., 1959, 41).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 453.