УНІТА́РНИЙ, а, е. Об’єднаний, єдиний, який становить собою одне ціле. Унітарна держава; // Спрямований на об’єднання; об’єднуючий. Унітарні перетворення.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 451.