УНІКА́Т, у, ч., рідко. Те саме, що у́нікум. Що житіє св. Володимира в перекладі на народну мову в XVII в. не було унікатом, на се маємо доказ (Фр., XVI, 1955, 322); Виходив він з цього будинку, з квартири на третьому поверсі, великої професорської квартири з багатьма кімнатами, які всі загачені були книжками,.. унікатами (Загреб., Диво, 1968, 125).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 451.