УНІА́ТСЬКИЙ, а, е. Прикм. до уніа́т та уніа́тство. На західноукраїнських і західнобілоруських землях у той час [напередодні першої імперіалістичної війни] панувала уніатська церква (Iст. укр. літ., II, 1956, 585); Протягом століть уніатське духовенство було не тільки класовим, а й національним ворогом закарпатських трудящих (Нар. тв. та етн., 1, 1962, 94); // Стос. до уніатства. Голоси і кроки лунали в тих хатах, як в церкві, і здавалось, що тут господарі.. оті темні уніатські образи та дерев’яні ангели, що дивились на нас із стін (Л. Укр., III, 1952, 574).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 449.