У́НЦІЯ, ї, ж.

1. Міра ваги в Стародавньому Римі, а також в ряді європейських країн, що застосовувалася до введення метричної системи (в англійській системі мір, напр., дорівнює 28,35 г); аптекарська міра в різних країнах (напр., в Росії дорівнювала 29, 86 г). — Ви так допитуєтесь, як пишеться, так просите, неначе перепису на тістечка, кілько унцій чого дати, щоб удались (У. Кравч., Вибр., 1958, 348).

У́нція тро́йська — одиниця ваги дорогоцінних металів; дорівнює 31, 1035 г.

2. Монета в Стародавньому Римі, пізніше — в Іспанії, Італії та деяких інших країнах.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 452.