У́НТЕР, а, ч., заст., розм. Те саме, що у́нтер-офіце́р. Колись він був унтером і забрав у голову, що він дуже великий птах (П. Куліш, Вибр., 1969, 294); Атака докотилась до окопу. Зупинились здивовані. В окопах пусто. В одного унтера випала з рук гвинтівка (Довж., І, 1958, 36).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 452.