УНО́СИТИ, УНО́СИТИСЯ, УНОЧІ́ див. вно́сити, вно́ситися і т. д.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 452.

Уносити, шу, сиш, сов. в. унести, су, сеш, гл.

1) Вносить, внести. Він там уніс горілки і меду, і вина. Рудч. Св. І. 85. Вно́сити в уха. Сообщать. Діти довго не вносили про се батькові у вуха. Грин. II. 153. Нащо сама берешся? Мені внось, що тобі не вгодно. МВ. (О. 1862. Ш. 42).

2) Только сов. в. Понять, усвоить. Павлог. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 341.