УНОРМО́ВУВАТИ (ВНОРМО́ВУВАТИ), ую, уєш, недок., УНОРМУВА́ТИ (ВНОРМУВА́ТИ), у́ю, у́єш, док., перех. Визначати, запроваджувати норму в чому-небудь. Незаперечною заслугою О. Павловського є те, що він першим спробував обгрунтувати та практично застосувати фонетичні принципи українського правопису і взагалі унормувати українську літературну мову (Нар. тв. та етн., 4, 1968, 67); — У суспільстві відбуваються такі неосяжно-великі процеси, людина поширила свої інтереси до грандіозного, людина виросла… а себе не опанувала, не внормувала, не освоїла… нутра (Кундзич, Пов. і нов., 1938, 17).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 452.