УНИ́КЛИВО, рідко. Присл. до уни́кливий. Манери і розв’язний тон Козловського дратували і коробили Тараса Григоровича, і він відповів уникливо і неясно: — Та так, знаєте… Дещо написав, а декому і не сподобалося… (Тулуб, В степу.., 1964, 30).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 449.