УНИ́ЗУВАТИ, ую, уєш, недок., УНИЗА́ТИ, ижу́, и́жеш, док., перех.

1. Покривати густо або суцільно (намистом, бісером і т. ін.), нашиваючи, нанизуючи.

2. перен. Покривати чим-небудь густо або рядком, подібно до низки. Щойно почало світати. Все було в сивій росі — на гожу днину. Трава так і бризкала нею, обливаючи Танині ноги, унизуючи тугенькі литочки тьмяними перлинами (Дім., І будуть люди, 1964, 30); Коло високих стовпів.. гойдається довга вервечка малих непримітних каганчиків, немов зірочки спустилися з темного неба і унизали собою оті високі стовпи (Мирний, III, 1954, 261).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 448.