УНЕМОЖЛИ́ВЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., УНЕМОЖЛИ́ВИТИ, влю, виш; мн. унеможли́влять; док., перех. Робити що-небудь неможливим. Переяславський акт унеможливлював дальший успіх унії (Рибак, Переясл. Рада, 1953, 109); Суцільною лавою тоді полилися важкі снаряди на міст, на залізничний вузол, на річку, щоб унеможливити будь-яку переправу контратаки… (Ле, Право.., 1957, 192); 1896 року Кримському запропонували кафедру української філології в Львівському університеті, на що він і дав принципову згоду. Та інтриги місцевих націоналістичних ретроградів унеможливили цей крок А. Кримського (Рад. літ-во, 6, 1967, 40).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 448.