УМО́ТУВАТИ, УМО́ТУВАТИСЯ див. вмо́тувати, вмо́туватися.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 446.

Умотувати, тую, єш, сов. в. умотати, таю, єш, гл. Обматывать, обмотать. Кравець у хвіст руки як умотав, так вовк там трохи не ґиґнув. Рудч. Ск. І. 5. Треба…. чорного кота вмотати в ятерину. Драг. 35. Умотай мене цим прядівом. Мнж. 46. Умотала його мідними дротами. Мнж. 39.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 339.