УМОКРІ́ТИ (ВМОКРІ́ТИ), і́ю, і́єш, док., розм. Стати мокрим від поту; вкритися потом. Мчить мене не своя сила полем по ріллі, по баюрах; біжу, мов той чорт,.. Аж умокріла (Барв., Опов.., 1902, 236).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 445.

Умокріти, рію, єш, гл. Вспотѣть. Біжу…. аж умокріла. Г. Барв. 236.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 339.