УМИРА́ННЯ (ВМИРА́ННЯ), я, с. Дія і стан за знач. умира́ти. Поступова втрата клітинною плазмою здатності до хімічної регенерації є причиною старіння клітинних колоїдів, а з ними — старіння та вмирання організму (Вибр. праці О. О. Богомольця, 1969, 298); Жінки ближче стоять до речей остаточних — народжень, умирань (Загреб., Диво, 1968, 291); Простягають квіти уостаннє до сонечка розтулені вуста… Як можу я співати про вмирання, коли життя із нього вироста! (Сос., Щастя.., 1962, 83); Опалим листом.. вона [осінь] лише намагатиметься скрасити невблаганне вмирання літа (Ле, Міжгір’я, 1953, 65).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 438.