УМИЛОСЕ́РДИТИСЯ (ВМИЛОСЕ́РДИТИСЯ), джуся, дишся, док., заст. Стати милосердним. Суддю у пекло не послали, Умилосердились, сказали, Що тим Суддя не злий, Що зовсім був дурний (Бор., Тв., 1957, 153); — Умилосердіться над бідними сиротами, — благала стара вісімдесятилітня бабуся (Ков., Світ.., 1960, 61).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 438.