УМИЛОСЕ́РДИТИ (ВМИЛОСЕ́РДИТИ), джу, диш, док., перех., заст. Зробити милосердним. — Чого це ви, Катре, так падкаєтесь, без спочинку? — кажу їй. — Робитиму, робитиму, поки сили.. Може, вгоджу [пані], може, вмилосерджу! Отже, не вгодила й, не вмилосердила (Вовчок, І, 1955, 129).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 438.

Умилосердити, джу, диш, гл. Умилостивить, умилосердить, сдѣлатъ милосердным!). Робитиму, робитиму поки сили…. Може вгожу, може вмилосерджу. МВ. (О. 1862. ІІІ. 62). Устав тоді Фінес і вмилосердив Бога, — минули болесті, не мерли більше люде. К. Псал. 246.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 337.